Останнє листя молиться вітрам
і так покірно скрапує додолу.
Така пора, прийшла, така пора.
Отак усі ми ходимо по колу.
Маліє день під віями дощів
і терпне на долоні листопаду.
Усі колись підходять до межі
сповна пізнавши правду і неправду.
І в мент отой, коли струна небес
бере наступну обважнілу ноту,
ми часто так знаходимо себе
утрачених, здавалося, достоту.
Зневірених і вичахлих десь там
на тридесятім обгорілім колі,
де листя тихо молиться вітрам
і скрапує собі повільно долі.
11.11.20 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895403
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.11.2020
автор: Леся Геник