***
Тремкої осені печаль
не відтворити і словами.
Є вдих та видих - пів октави
до лінії твого плеча.
Є площина чола, долонь.
Є музика провулків серця.
Барокова озветься сенсом
в колодязі моїх безсонь.
Прозріє і наплине день
крізь першу паморозь на вітах… -
стече остання плазма літа-
мені б краплиночку лишень!,
яку відкине часу млин.
І я, поранена об лопать,
триматиму свого бінокля,
а в лінзах - сонця клавесин.
Листопад 2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895343
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.11.2020
автор: Надія Позняк