Осене пізня, в мої ти постукала двері.
Завітала сьогодні і на мій ти поріг.
Я незчулась, коли в листопадовій круговерті
Скинув лист у дворі кремезний горіх...
Ти прийшла. Запрошу тебе я на каву.
Душу зігріє запашний, з гірчинкою, напій.
Я довірюсь тобі у розмові дружній, цікавій
Про життєві шляхи мої, сповнені мрій.
Хоч і пізня пора, та в саду ще цвітуть хризантеми.
Хоч ще радує око чиста небесна блакить.
Та частіше дощі і тумани спускаються з неба.
Сонце вигляне - серце моє оживає в ту мить.
І нехай ждуть мене ще тріскучі морози.
Хуртовини з вітрами вриваються у мої сни.
Я крізь холод пройду, будуть в радість веснянії грози.
Я зустріну лелек, дочекаюсь своєї весни.
04.11.2020 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895309
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.11.2020
автор: Zoja