Рілля спочиває на зиму,
Щось ворон згубив в ній колись,
Кравець укорочує днину,
Щоб грішник хоч трохи моливсь,
Мандрують насуплені хмари,
Готові щомиті до сліз,
І спогади ходять без пари,
Торкаючись стану беріз.
Ще ставлять рекорди жоржини,
Забувши про вік, як жінки,
Готові з небес Херувими
Подати нам милість з руки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895303
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.11.2020
автор: Шостацька Людмила