Поезія, то крик душі,
То самоспалення всевишнє,
Що воскреса в отченаші,
Та цвіті маминої вишні.
Коли ти сам собі пророк,
Суддя і вирок на світанні.
А кожен крок, як перший крок,
І кожен бій, як бій останній.
Поезія, то плоть і кров.
Вінок терновий і корона.
Хто у собі її знайшов,
Живе життям лози і грона.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895242
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.11.2020
автор: Мацикур Володимир