З мене все-таки виросте дерево,
Те, що в тілі моєму посаджене.
Воно з мене всі сили витягне,
Ще й комахами буде вражене.
З мене все-таки виросте дерево,
Бо потрібно йому тут вирости.
Ми щоночі із ним говоримо,
В цих розмовах багато щирості.
З мене все-таки виросте дерево:
З колючками, листям і квітами.
Буде боляче, дуже боляче,
Та його вже з корінням не вирвати.
З мене все-таки виросте дерево,
Як дитину його виношую.
Вже воно прориває черево:
Я на волю його запрошую.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895206
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.11.2020
автор: Miha_Poetry