Розтаємось, осінь із тобою,
Надмірно жаль, що так буває.
Полонила ти усіх красою,
Душевний біль свій відчуваєш.
Ти фарбувала листя у садах,
З полів урожаї збирала.
Літнє тепло несла у світлих днях,
Квіти осінні дарувала.
Твій листопад дощі пролив,
В мить застелив землю листами.
Дерева навкруги всі оголив,
Прощалися квіти з пелюстками.
В далекі краї відправила птахів,
Хліба у закроми сховала.
Тяжко вдається їм море шляхів,
Сонце за ними сумувало.
Прощавай, красуне золотава,
Стала чому така мовчазна?
Дай на прощання звуки октави,
Нам у душі подаруй тепла.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895170
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.11.2020
автор: Валентина Ярошенко