Птахи на руці, летіть,
ось вам дрібочки хліба: спробуйте їх
і відмежовуйтесь.
Ви бачили все,
як сонце лущить своє насіння,
на горизонті хмари,
як гойдалки,
Гойдають всесвіт, а ви,
то чорні то білі,
летите кудись у невідомість,
не ховаєтесь.
У дисонансі галки у небі як голки.
Гойдаєтесь.
Переламали криком тишу і на весну чекаєте,
без сил,
знеструмлені.
І вам вже нічого втрачати,
не прив’язані ні до чого,
іще літаєте.
Птахи у небі вростають в жовтні у вись,
хоч стомлені.
Тікайте хутче із цього холоду,
тепла тут не маєте.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895089
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.11.2020
автор: Олеся Шевчук