***
Звісно, можна закрити очі
і навпомацки далі йти,
відвойовуючи охоче
поневолені днем світи.
І казати, що все неправда,
пропагуючи позитив,
поки лу́пає всюди градом
там, де люди чекали див.
І лиш ті, у халатах білих,
розуміють усе сповна -
що на землю повсюди всілась
коронована люттю мла.
Й рахуватися з нею треба,
якби в іншому не пекло́,
бо залишаться просто неба
ті, що жити б їм ще було.
І заради цих невезучих,
шо крутитиме злісний рок,
варто трохи скрутити гучність,
згальмувавши бездумний крок.
Бо, як нікому буде руку
вам подати в гіркій біді,
то залишаться тільки круки
буйнокрилі і молоді.
І хай мить ця без меж тривожна,
усвідомлюймо лиш одне -
що БЕЗЦІННА ЛЮДИНА КОЖНА,
як би світ не пекло вогнем.
14.11.20 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895052
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.11.2020
автор: Леся Геник