Дощ осінній холодить обличчя,
Бороздить слізну змійку в серцях.
В німім порусі вчулось: змирися,
Впале листя лежить в озерцях.
Скоро воду скують злі морози,
Вкриють землю колючі сніги.
Схилять голови ніжні всі флокси,
Від троянд теж на спомин шипи.
Світ в природі не знає благання,
Круговерті підкорено все.
В людських душах є путь до пізнання,
Доторкнутись до свого есе.
Щоб відчути в осінню ту мряку
В грудях теплий весняний посів.
Скласти Господу щиру подяку,
Що в житті не позбувся ще снів.
13.11.20
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894895
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.11.2020
автор: Валентина Ланевич