Ось як зустрілись… Пустота…
Кажеш - не проходить, болить -
Це мить…
Ти стільки довгих літ мовчав,
Як потяг душу надривав...
Стояв…
Відводив полохливо погляд,
Зиркав в безмежну неба даль,
А жаль…
Хотілося не розставатись…
Не та карта... життя обман,
Не талан…
Закралась в серці недовіра,
Вона сльозами рясно лила,
Мила
Безмежне море темноти…
У світлий час обтерла лице
І все…
Я виросла, зовсім не та,
Моя душа для тебе – зима!
Дарма
Ти хочеш кригу повернути…
Не тужся на холодне дути,
Не бути…
Для чого старе ворушити?
Така у долі пектораль
На жаль,
Що не збулося – уляглося,
Живи щасливо! Не скучай!
Бувай!
В.Ф.- 05.08.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894884
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.11.2020
автор: Веселенька Дачниця