[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=6PgiRF_GpU0
[/youtube]
Осіння жінка за вікном,
Ледь сивина прикрила коси,
Торкнула осінь їх крилом.
Чом по щоках котились сльози?
Красива жінка в цих роках,
Рум"янець грає на обличчі.
Вона уся в своїх думках,
Чому ж ці сльози так пекучі?
Зітре їх нищечком з очей,
Від всіх ці сльози заховає.
Скільки недоспаних ночей,
Хіба про це хтось з нас узнає?
Пройшла так осінь не одна,
Зима ввірвалася у груди.
Якась тривожить таїна,
Хіба за це осудять люди?
Душа все знає, та мовчить,
Вона цей смуток розуміє.
Його не може припинить,
А, може, просто не посміє.
У очі осінь заглядає,
Чи плакать з нею, може, - ні?
Та сенсу в цьому геть немає.
Чому жінки такі чудні?
Запорошила сиза мжичка
Чарівний образ, що в вікні.
Вже не в сльозах це миле личко,
Пройшли хвилини ці сумні.
Враз розпогодилося небо,
І сум гіркий уже пройшов.
Та все ж думки летять до тебе,
Тримає нас іще любов...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894821
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.11.2020
автор: Н-А-Д-І-Я