Загублений (ч. 13, проза)

Аврора  однією  з  останніх  покидала  глядацький  зал.  Звичайно,  що  її  попередниця  одразу  б  повернулася  і  пішла.  Не  звертаючи  особливої  уваги  на  тих  жалюгідних  прив’язаних  до  крісел  невдах  …  Там,  у  великому  світі  таких  тисячі,  може  мільйони  …  Але  щось  її  стримувало.  Коли  вона  звільняла  когось,  той  не  повертаючись,  одразу  кидався  до  виходу  …  Жалюгідні  дрібні  людці  …  Проте  дещо  пізніше  то  тут,  то  там  з’являлись  бажаючі  допомогти  іншим  …  В  більшості  звільнених  така  поведінка  викликала  регіт.  А  те,  що  робила  Аврора,  стало  для  них  абсолютним  відкриттям.  Від  цієї  холодної  красивої  жінки  такого  не  чекав  ніхто.    
Що  ж  …  це  було  вчора  …
Сьогодні  країна  чекала  на  нові  шоу.  Найбільшим  з  них  звичайно  ж  мали  стати  вибори,  але  до  них  було  далеко.  Поки  що  на  екрані  Аврора,  на  думку  уряду,  мала  б  показати  абсолютну  впевненість,  зневагу  над  загиблими  невдахами  та  якийсь  з  наймодніших  луків  століття  …  
Звичайно  ж,  змінити  цю  країну  з  посади  умовного  батька  було  б  найпростішим.  Але  це  не  був  випадок,  де  до  народу  мала  б  звертатись  прибита  горем  дівчина,  закликаючи  до  моральності,  співчуття  та  любові.  І  потрібно  було  вигравати  …  
«От  так  ситуація  ….»  …  Аврора  вирішила  зіграти  жадану  публікою  роль.  А  що  буде  далі,  побачимо  …
На  екрані  глядач  побачив  все  …  Оголене  тіло?  Максимально  все,  що  можливо,  включно  з  викраденими  кадрами  приватного  життя  попередниці.  Абсолютну  свободу  у  спілкуванні,  маніпуляції  людськими  емоціями,  насмішки  та  розіграші  за  межами  навіть  цього  світу  …  Глядачу  подобалась  така  розвага  і  …  на  виборах  усі  разом  проголосували  за  майбутнє  щоденне  шоу.  От  тільки  такого  шоу,  на  думку  Аврори,  цьому  світу  більше  не  потрібно  …  «Йому  потрібен  шок»  …  збурення,  вихід  навіть  за  йому  притаманні  напів  прозорі  межі  …  
І  вона  зіграла  свою  роль.  
Сьогодні  її  найголовніше  шоу.  
- Мої  найзапекліші  фани  і  найвідважніші  учасники  шоу,  що  зветься  життя  …  Я  маю  для  вас  чудову  новину.  Небачене  шоу  очікує  на  нас.  І  ви  самі  будете  не  лише  глядачами,  а  його  учасниками.  Ви  знаєте,  що  ми  не  єдині  в  цьому  космосі.  Ми  маємо  гостей.  Це  особлива  цивілізація.  Ми  їм  потрібні  як  здобич,  об’єкт  полювання.  Завтра  перше  таке  полювання.  Найсміливіших  і  найдопитливіших  закликаю  завтра  виходити  на  вулиці  міст.  І  утікати  …  галасувати  …  розважатися  …  Шоу  починається.
Наступного  дня  екрани  усіх  каналів  були  заповнені  жахливими  кадрами  тисяч  загиблих  та  поранених,  що  супроводжувалось  веселою  музикою  та  спокійним  голосом  коментатора.    Це  ж  саме  тривало  цілий  тиждень.  Вулиці  міст  опустіли.    То  тут,  то  там  виникали  заклики  до  опору  та  протидії.  Міністр  оборони  реагував  над  спокійно:  жодних  розпоряджень  від  президента  не  надходило.  
Все  звичайно  було  набагато  простішим.  Відео  на  екранах  було  змонтовано  з  допомогою  комп’ютерної  графіки  та  старих  вже  забутих  кадрів.  Кілька  театральних  постановок  вживу  для  любителів  викладати  власне  відео  лише  доповнили  загальну  картину.
Зрештою  тисячі  людей  з  гаслом  «Людське  життя  має  цінність»  рушили  до  президентського  палацу.    Тут  на  них  уже  чекали  військові  та  служба  правопорядку.    Обурені  демонстранти  вирішили  творити  загони  опору.  На  все  це  держави  –  сусіди  дивилися  з  явним  здивуванням,  але  не  втручалися  у  події.  Можна  було  отримати  своєрідне  військове  покарання  за  надмірну  цікавість.  
Аврора  розуміла,  що  світ  має  продукувати  інше  бачення.  І  вона  дала  їм  це  інше  бачення.  Непрямо  …  Через  своїх  друзів,  тих  кількох,  що  разом  з  нею  допомагали  звільнятись  глядачам  у  розбитому  залі  гладіаторського  акваріуму.  
........
Озброєні  повстанські  загони  проривалися  до  палацу.  Їм  потрібно  було  …  убити  "вовчицю".  Саме  так  її  називали  віднедавна.  Саме  так  вона  у  цьому  альтернативному  сценарії  назвала  сама  себе.  Все  вдавалося  крок  за  кроком.  Все  ж  у  людині  завжди  ховається  її  хоч  іноді  і  незначна  позитивна  сутність.  
Світ  ставав  іншим.  Йому  більше  не  подобалось  шоу.  Світ  хотів  жити  повнокровним  життям.  Світ  хотів  відчувати,  переживати,  співчувати.  Яскраве  і  блискуче  ніщо  відходило  у  минуле.
Коли  перші  озброєні  люди  увірвались  у  кабінет  президента,  їх  зустріла  здивована  справжня  Джейн  Сток.  Вона  і  близько  не  уявляла,  що  насправді  витворило  її  тіло  з  її  омріяним  життям  та  світом.  На  неї  чекав  суд  і  над  суворе  покарання.  Щоправда,  виявилось,  що  …  карати  немає  за  що  …  Проте  це  вже  був  надто  чужий  для  неї  світ,  в  якому  їй  так  і  не  знайшлося  місця  ...  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894658
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.11.2020
автор: Дружня рука