Люди такі, як всі,
часом перенасичені вітром і холодом, перелистали осінь.
Щастя дозоване,
втрачаємо з осадом,
воно кудись зникає в просинь.
Зовні холодні тумани гострими іклами
нас роздирають,
а серце тепле.
Люди у рамках по лікті зими
і при видиху
сплачують радістю борг,
Втрачаючи себе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894495
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.11.2020
автор: Олеся Шевчук