Я пишаюсь, що ти – моя мова,
Хоч і ціляться в тебе людці.
Ти – матусі свята колискова,
До вкраїнського раю східці.
Я пишаюсь, що ти – моя мова,
Хліб, вода і освячена сіль,
Білолиця моя й чорноброва,
Ти – з любистку цілющий купіль.
Я пишаюсь, що ти – моя мова,
Ти – мій меч, ти – мій щит і броня,
П’ю напій життєдайного слова,
Сію поле із твоїх зернят.
Я пишаюсь, що ти – моя мова
Вийшла з лона минулих віків
Як держави моєї основа,
Й вища ти від усіх язиків.
Я пишаюсь, що ти – моя мова,
Всім нащадкам моїм – ніжний квіт,
Ти така, мов святкова обнова –
Прикрашаєш собою весь світ!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894446
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.11.2020
автор: Шостацька Людмила