У небо вистріл – рве життя на волю
Під тиском у знеможених судин, –
Звільняється природа так від болю…
Фонтан у парку, красень, – він один.
І сонце виграє в цю гожу днину,
Веселку будить в дзеркалі води.
Крізь решето просіяну краплину –
В обличчя ніжно…Діаманти див...
Вбираю спрагло цю казкову свіжість.
Зриваю маску – непотрібний блок –
Єство наповнює безмежна ніжність,
Звільняє від нав’язливих думок…
На жаль, в людей з природою розбіжність,
Бо знищують красу, небес вінок.
Від того наша неміч і трагічність –
Вбивається життя святий струмок.
30 серпня 2020
(с) Валентина Гуменюк
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894312
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.11.2020
автор: палома