Більше таким не буду…
Більше ніколи-ніколи…
В карі небесного суду,
в пеклі лихім перелюду,
в Божому сяйві престолі
враз відречусь від дихання,
вмить розкладуся кістками -
я забоявся кохання..
ревність моє покарання..
спокій не знайде віками.
Що таке – любиш спокійно?
Сам повелитель тривоги.
Що означає повільно,
волю тримати стабільно?
Й мати одні перемоги.
Солодом змочене серце;
очі налиті шербетом..
Плачуть немов терті перцем -
біль розпускають скелетом.
З рота виходить отрута
надто солодка-солодка -
зрадою вірність закута..
Ум зпліснявіла підробка.
Все постаріло, змарніло..
Вмерло в мої двадцять років..
Кров’ю в очах потемніло
і не зробивши трьох кроків
тіло упало й зомліло.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894270
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.11.2020
автор: Артур Шадура