Чи може йти кохання в небуття,
як жовтий лист в туманний день осінній?
І, з неминучістю пов'язані слова
про почуття із часом, стають тлінні?
Буває часто тьмяними стають
п'янкої пристрасті солодкі піруети.
Насичені жагучістю ідуть
на відпочинок вірші та сонети.
Вже не такі яскраві кольори
минулих зустрічей у пам'яті зрадливій.
І сірі напади осінньої хандри
не зігрівають променем надії.
Дає фільтри відсутність каяття:
що то було - закоханість, кохання?
Закоханість - то шанс на прийняття
життєво-доленосного єднання.
Кохання справжнє просто так не йде,
бо не зникає в серці його трепіт.
Воно понад свідомістю живе,
збережене сакральністю у Всесвіт.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894204
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.11.2020
автор: Tanita N