Ліси...ліси...ліси...ліси...
заплутаних фраз, колючих образ,
з віття химер темних сфер діброви.
Помахом брови уверх
знов відправляюсь один,
наче грибник по гриби,
крутими стежками - слизькими рядками,
шукаючи гори просвітління.
Терпіння, лишень терпіння...
Прошу неба допомоги.
Якісь оленячі роги
бачу спросоння.
А ондечки - птах, що вилетів із голови,
вже співає душею пісні.
Ящірки, змії, інші глядачі
на галявині присутні.
Навіть заєць полохливий
причаївся.
І добрішим вовк здавався
від польоту світла...
Рушаю... рушаю...рушаю...
У наплічнику - зорі,
котрих розсипаю,
аби не було страшно
серед невідомості.
Такі особливості
віршованого полювання.
Світлина з інтернету
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894124
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.11.2020
автор: Мандрівник