Вільний переклад твору Хайера Хельмута
*1952., ФРН.
Аби я міг перевернути час,
бо вехня склянка порожніє.
Утримує її отой пісок, що вже внизу
І не дає перехилитись ще раз.
Тож, сиплиться поволі, добігає краю,
мій час, що був задовгим, як здавалось.
А нині – мчить, неначе шторм
жене його, збайдуживши до мене.
Ось, вже і верхне скло лишається пустим,
а нижне стане вкрай важучим.
Масивність мертвого тепер піску,
хіба що смерть мою присипить.
І вже нема мені ні шансу, ні жалю
Бо мій годинник вичерпала доля.
Я можу сподіватись воскресіння,
якшо сам Бог торкне той час рукою...
https://www.youtube.com/watch?v=sOrDe3EhmPo&t=20s
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894055
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.11.2020
автор: Сумирний