Запитати хочу я у осені
Про її кохання з диво-росами,
Що осінні умивають ранки,
Створюють небачені серпанки.
Осінь раптом трохи зашарілася,
Як зі мною й сонечком зустрілася:
"Хай не висихають диво-роси,
Бо жовтіти стануть мої коси.
Заплету у них я сонця промені,
Нанизаю калинові спомини,
Ще багатші стануть мої коси,
Збережу для них ранкові роси.
Замилуюсь і красою-вродою,
Вітром полечу над чистоводами…"
Осінь запитати я ще хочу,
Чому в неї довгі темні ночі?
"Хай же довше відпочине сонечко,
Золотом укриє землю-донечку,
Відпочинуть після літа люди,
Цю красу ніколи не забудуть"
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893989
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.11.2020
автор: Ганна Верес