Вона ним марила, ним дихала, ним жила...
Його ім'я блаженно з вуст лилось мов мед.
Він надихав її, він Муза, він вітрила,
Він загортав її ночами в теплий плед.
Він був стихія, буревій чи більше,
Ключем із нього б'є жива вода.
Він до смаку її, не треба інших.
І в старості з ним буде молода.
Він той, від кого рвуться вени,
Він загадка й відгадка кожен день.
Він кличе і манить на берег Сени,
Він в кожнім слові всіх її пісень.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893920
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.11.2020
автор: Malunka