У фондю ти мокаєш слова,
І так солодко їх вимовляєш.
Ти мене воскресив, я жива,
Але зранку мов тінь ти зникаєш.
Невагомість у мене в думках.
Мов прошарок між небом й землею.
Ти зі мною так часто у снах,
То чого не зробив ще своєю?
П'ята ранку і дощик по склі,
Кришталеві краплини як стрази.
Мої вірші лежать на столі,
Поклади їх до білої вази.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893691
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.11.2020
автор: Malunka