Скільки раз говорила кохаю
Все просила, щоб жив, хай там що.
Як життя підводило до краю,
Я молилась, вдивлялась в вікно.
Може раптом на стежці побачу
Так до болю знайоме лице.
І від щастя безмовно заплачу,
Бо розлука у серці пече.
А душа дні та ночі рахує,
Коли щастям наповниться дім.
У любові душа душу чує
Та бажає відчути те всім.
Той вогонь, що вирує тілами
З голови і до кінчиків ніг.
Лиш кохання повнить почуттями,
Що розтопить теплом в грудях сніг.
01.11.20
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893663
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.11.2020
автор: Валентина Ланевич