Ми чекаємо прибульцiв.
А вони вже тут давно
Оселилися на Кульцi,
Шкодять людям.( От, лайно!)
Люди - нерозумнi дiти,
Вiрять здавна у дива,
У прекраснi краєвиди
Десь у Всесвiтi. (Овва!)
Браття iнопланетяни
Принесуть до нас прогрес
I надивляться земляни
Ще небачених чудес.
Ми зустрiнем, як годиться,
Гуманоїдiв прилiт.
Гострий розум - не дрiбниця.
Ми - володарi Землi!
А тих скептикiв учених,
Що вiщують купу бiд,
Ми пiдсмажемо. З печенi
Подамо гостям обiд.
А мiж тим, на нашiй Кульцi
Уподовж тисячолiть
Причаїлися прибульцi,
Тихо змiнюючи свiт.
Їх приносять нам комети -
Мiжпланетнi кораблi,
Астероїди - ракети.
Там запаси чималi!
Невiдома вража сила
(В чужака страшне мурло.)
Нас мільйонами косила.
Порятунку не було.
А коли наука наша
Досягла значних висот,
Стало ясно:сила вража,
Вiрус, нищить весь народ.
Це маленьке, незавидне
I безмозке казна-що,
Кровожерливе, огидне -
Смерть дорослих й дiточок.
Вiрус є на всiх планетах,
У мiжзорянiй iмлi.
Всесвiт весь в його тенетах.
Вiн - господар на Землi!
Ми вiйну оголосили
Цьому покидьку.( Дарма.)
Та чи вистачить нам сили?
В цьому ясностi нема.
Я не знаю, що казати.
Кепськi справи, друже мiй.
Мабуть, вижене нас з Хати
Гiсть незваний i чужий.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893637
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.11.2020
автор: Leskiv