Ніби небо вчорашнє сьогодні якесь полуничне.
Манить заревом, ніжно палає пастельно- червоним,
Ранить душу до краю, високе, шалене, незвичне,
І вливається в неї солодким і теплим бурбоном.
Осінь тут. Так непевно ввійшла, боючись, що її не чекали.
Несміливо і скромно налила в бокали по вінця дощу.
Ну і ось, можна вже шаленіти від хрускоту листя і кави,
І вклонятись втонулому в барвах вогняних кущу.
Я люблю цю холодну вологість насуплених ранків,
Відчувати на тілі краплини, що витекли з їхніх сльозливих очей,
М'ятний подих застиглих у просторі й часі
світанків,
І холодну байдужість коротких осінніх ночей.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893610
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.11.2020
автор: Cherry tree