камін. тріщить. світляками
іскри вмирають у комині...
могли би сплестись руками
хоч би і геть незнайомими
зіниці такі великі,
ховають зелені райдужки,
кохання... воно - дволике,
та Богові з того байдуже,
а полум'я сушить очі,
нестерпно хочеться кліпнути...
все зникне - плече дівоче
і груди нахабно випнуті,
дрова, глінтвейн у долоні,
марою, фата морганою
зникає роса на лоні,
і та, кого звав коханою
зникне. А на підвіконні
приляже само́та в спідньому
грітись, мов кіт на відсонні...
а тіні зникають з півнями
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893557
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.11.2020
автор: Котигорошко