Красива осінь, хоч й в сльозах,
За ким ти ллєш гіркі ці сльози?
Неначе страх в твоїх очах,
Чи налякали страшні грози?
Гірка, дивлюся, в тебе доля,
Все руйнуванню придаєш.
Себе караєш за сваволлю,
А потім сльози довго ллєш?
Усе, що літо будувало,
Ти швидко нищиш без жалю.
Це руйнування смакувала,
Втішала нас: слізьми заллю.
З дерев зриваєш лист черлений,
Зробила голим нащо сад?
Твої всі вчинки незбагненні,
Не повернути все назад.
Не вірю, осінь, в твої сльози,
Бо плачеш ти все ж не дарма,
І не лякають тебе грози,
Ти плачеш, бо іде зима.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893467
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.10.2020
автор: Cнежана