Ходить, будить — нічку лудить,
срібний місяць чарівний.
Його люди не осудять,
він безпечний, бо німий.
Із за хмари виглядає,
дивовижністю горить...
В кожну душу зазирає,
всім сподобатись кортить.
Не похмурий, величавий,
не змарнілий — молодий,
чепурний такий — яскравий,
білолиций, мовчазний...
Не хотіти — не горіти
у безмежності вогнів.
Тим на волі не зотліти,
хто не бачить кепських снів.
Що поробиш, треба вміти,
ніч розбавити вином.
Назбирати зорецвіту
в ніч безмежну за вікном.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893352
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.10.2020
автор: Олег Крушельницький