***  
у  всесвіті  моєму  тихо-тихо
крадеться,  ніби  кішка,  ніжна  мить;
то  голосно  стукоче  надто  звикло,
нахабно  зачарованість  гримить…
розчісує  скуйовджене  волосся
між  листям  пожовтіла  доброта,
ввімкнулось  падолисту  безголосся  -
між  нами  жовта  осінь  й  висота...
багряною  листвою  плащаниця,
розлука  без  повернень  навісна;
осінні  вітражі,  ажурні  лиця
просочуються  в  вени  без  вина…
дорогою  чіпляється  натхнення,
пульсуючи  у  образах  життя;
у  вистиглім  без  тебе  сьогоденні
між  осінню  і  небом  я?..  не  я?
Марія  Староста  16.09.2017р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893321
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.10.2020
автор: Mariia Starosta