Надво́рі двадцять перший вік.
«Чума». Ця пошеть. Цей covid.
Заполонив уже весь світ
Й людей вбиває майже рік.
Дитина, жінка, чоловік,
Старенька баба, а чи дід -
Сумний статистики потік;
Вже втратили смертям ми лік.
Мабуть, усіх Господь прирік
За зло людей (великий гріх),
І так, щоб кожен ніс одвіт,
Й відповідальності не втік.
Червона зона за поріг
Ступила й пандемії пік
Усіх навколо обволік,
Й туманом вірусу обпік.
Немає від COVIDу лік
Й лежить, хворіє чоловік..
Й щоб підступить ніхто не зміг
Ні зблизька, ані звіддалік..
Чи міг сказати хто торік,
Що до нас прийде цей covid
Людей страшати майже рік
І залиша́ть смерте́льний слід.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893271
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.10.2020
автор: Ольга Калина