Біжить-хлюпоче річечка,
Співають її хвилечки
Пісні одвічні ті,
Що слухають вербиченьки
І бачать свої личенька
В люстерочку-воді.
Неначе ясні зіроньки
Латаття білі квітоньки
На кухликах-листках
Посеред плеса чистого
Манять красою дивною,
Таке бува в казках.
А запашними травами
І м"ятою духмяною
Порослі береги
Ромашками квітчалися.
Там стежечка звивалася,
Мов змійка до води.
То вирине, то згубиться
Між квіток-незабудочок
І далі поспіша.
Як добіжить до річеньки,
До чистої водиченьки,
Тоді співа й душа.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893238
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.10.2020
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський