Ми дві зорі
Розділені рікою Галактики –
Вега і Волопас.
Ми світили над садом
У якому дозріли яблука,
Над садом,
Який не садив Адам,
Над садом
Який не плекала Єва,
В якому блукали дві постаті
Сповнені передчуттів –
Передчуттів спокуси.
І світили двома ліхтариками
У перші ночі світу спокою
Над садом в якому росло жадання –
Найперше.
Наші промені падали
На плоди стиглості –
Плоди пізнання та істини,
Плоди почуттів.
Ми так і лишились розділені
Білою рікою Галактики,
Хоча яблуко стигле зірване
Лускатою гнучкою красунею
Чиє ім’я лишилось таємним
Назавжди.
Примітка: Ілюстарація - картина Марка Шагала.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893224
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.10.2020
автор: Емілія Вега