Зашуганий ковІдом нанівець
сховавсь на дачі — і копаю,
на зиму землю утішаю,
я знаю людство не кінець.
Весна прийдЕ — чи з вірусом, чи ні,
земля прокинеться від сну...
чекати буду ту весну
не вмре надія у мені.
Без маски я всміхатись буду,
і тиснуть руки й обійматись,
і перехожих не лякатись,
як сон страшний усе забуду.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893062
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.10.2020
автор: Микола Коржик