Мелодія звучить в моєму серці
Її мені на мить не зупинить.
То осені дзвінке і ніжне скерцо
І ця барвиста, неповторна мить.
То найчарівніша пора осіння,
В якій переплітається усе.
Хмарини білі й небо таке синє,
А ще бурштин і листя золоте.
Красу словами цю не передати,
Побачивши не можна вже заснуть.
Чарівністю вражають нас Карпати,
Самі шляхи в куточок цей ведуть.
Високі гори, ріки і долини,
У пору цю до себе манять нас.
Малює осінь дивні ці картини,
Танцює з вітром романтичний вальс.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893021
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.10.2020
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)