З книги "Хмарин білосніжна флотилія"
Під вечір учора знялась завірюха –
її серенади я в комині слухав.
Жбурляла у вікна, розбійниця, сніг –
а я до півночі заснути не міг.
Крутився під ковдрою, мучив подушку,
вставав, смакував з паляниці цілушку.
Крізь шибку вдивлявся в засніжений сад,
як віхола все замітає підряд.
Мене навіть мама за те не сварила:
теж певне, заснути забракло їй сили.
Та все ж таки сон подолав нас обох.
А хуга все сипала сніг, мов горох.
Летів той горох на моє підвіконня –
його торохтіння почув я спросоння.
Ще потім дрімав до обіду півдня,
приснилась – повірте! – якась чортівня.
Схопився нарешті швиденько із ліжка
і гайда гуляти з сусідом у сніжки.
Ще вчора туман виглядав крадькома,
сьогодні вже – на тобі, справжня зима!
Малюнок Анастасії Панченко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893019
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.10.2020
автор: Галина_Литовченко