Дощ тихо землю вкриває,
Наскрізь змочив перехожих,
Ледве помітні лишає
Плями - веселки в калюжах.
Листя в повітрі вирує,
Тихо хрустить під ногами,
Осінь дерева фарбує
В колір вогненної гами.
Тільки нічого не видно,
Темрява скрізь опустилась.
Мабуть вже сонцю набридло
З ранку до ночі світитись...
Всі кольори помарніли,
Ніч тепер править над світом,
Барви яскраві згоріли
Разом з далеким тим літом.
Місяць - півколо на небі -
Наче сховався за хмари.
В світлі немає потреби,
Гаснуть за вікнами фари.
Ходять скрізь постаті сірі -
Міцно стискаю долоні,
Мертве тепло по шкірі
Болем пульсує у скроні.
Вулиця мороком вкрита,
Світяться зорі холодні,
Тягнеться, сном оповита,
Ніч у самотньому жовтні.
26.10.20
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892984
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.10.2020
автор: grotath