Земля моя ще диха різнотрав’ям,
Блакитноока річка і прадавній ліс.
Де жовтень-господарник все у справах,
В зеленім полі пада жовтий лист.
Грибів настачив цьогоріч чимало,
А ягід нанизав лиш де-не-де.
Хвостом майнула білка – вліво, вправо,
І дня не стало: так життя іде…
Спочатку кроки нібито маленькі,
А далі ти пришвидшуєш ходу.
Потроху тупцяє старенька ненька,
І ти тихіше, щоби до ладу,
Як непомітно осінь по саду…
От добре зранку: сонце, жвавість, квіти!
Комахи пісню радісну складуть.
Дивлюсь на них і хочеться летіти,
Де нас усіх завжди чекають-ждуть!
Не спи ще, осене, до тебе йду!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892974
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.10.2020
автор: fialka@