Вслухаюся в симфонію дощу…
Сьогодні, як ніколи, суголосся.
Від «до» і «до» у вітру пригорщу
І нотним станом звільнене волосся.
Живі краплинки ніжно тчуть парчу
Дощу.
В обіймах вітру лину на край світу,
У водах чистих мій дієз- бемоль,
Удвох з природою творю палітру
Єства, бо в тім – моя сакральна роль.
І рук не вистачає вже пюпітру
Край світу.
Краплинкою і ноткою – у бриз,
У буревій, як напнуті вітрила.
Сама для себе – загадка, сюрприз,
Коли із вічності зростають крила
І не боїшся вже скотитись вниз
У бриз.
Єство твоє – у крапельці дощу.
5 березня 2018
(с) Валентина Гуменюк
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892970
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.10.2020
автор: палома