"Не бачити. Не чути твого крику", -
та трави викрик завжди відчувають
і стебла від судомів відлітають -
легатні жертви його струму й смику
І грає він на сухожилках звуків,
і ріже - розриває цілі вщент,
наступний крок - це мрія про абсент,
вона зросла і в тон із нею стукіт
"Біжи" - лунає шурхіт-шепіт в ноги,
"...put flowers..." - тихим фоном відчуттям,
надійно відчаєм до небуття
з тремтінням ґрунту - зайві епілоги
Біжу. Тільки на зустріч з вашим страхом,
є шум сильніший, що давно чигає.
Нехай же потяг різко розсікає,
бринить своїм стабільно скрипним шляхом
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892958
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.10.2020
автор: 3^4