Прилетів до мене коханець-вітер:
Шалений, як день останнього Сонця,
Нестримний, як поцілунки у жовтні,
Жаданий, як стиглі ягоди.
Підхопив мене коханець-вітер:
Летимо з ним над хмари-ковдри:
Туди, де тільки яскраве Світло і Синява,
Де перехоплює подих,
Де я вільна разом з ним – з Вітром,
Де належить тільки нам Небо,
Де летять разом з нами птахи
У далекий край Вічної Юності.
Мій коханець-вітер
Прилітає до мене щоосені –
Холодний, як одкровення.
Мій коханець-вітер
Прилітає до мене щоліта –
Гарячий як почуття полуденні.
Мій коханець-вітер
Прилітає до мене весною кожною:
Приносить запах вишневого квіту.
Мій коханець-вітер
Прилітає до мене зимою білою:
Чистотою снігу незайманого.
Мій коханець-вітер
Прилітає до мене щоночі:
В пітьмі таємниць незбагненних.
Мій коханець-вітер
Прилітає до мене щодня:
У променях Сонця купаємо
Тіла свої золоті.
Мій коханець-вітер
Прилітає до мене щодня:
Першим променем світанку-радості.
Мій коханець-вітер
Прилітає до мене щовечора,
Коли тіло жадає, душа очікує.
Мій коханець-вітер
Зі мною завжди:
У снах, наяву, в раю.
Примітка: Ілюстрація - картина художниці Ольги Кравченко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892916
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.10.2020
автор: Емілія Вега