Сьогодні в черговий раз я виконав свій громадський обов’язок і поставив галочку з циферкою у виданий мені бюлетень.
У цих бюлетенях вже немає графи «проти всіх». Це вже вирішили за нас.
У будь-якому випадку виберуть з меншої кількості вибраних вибраного. Надіюся не за нас:)
Багато моїх друзів та знайомих пішло у політку; я надіюся, що вони таки пішли, а не вступили в неї.
На жаль, чи то, на щастя, мені ніхто нічого не пропонував.
Колись я мав дотичність до роботи на виборах. Був спостерігачем та членом комісії.
Розносив по скриньках газети та агітки, заробляв, як умів в свої студентські часи, чітко розуміючи, що це черговий підробіток, який не здатен купити мій голос.
Але чи це мій голос? Чи є він взагалі, якщо я не спроможній на демократичних виборах проголосувати так, як мені заманеться?
І тут я зовсім не про графу «проти всіх», а про сам факт появи особи, якої немає в бюлетені.
Я не можу написати в бюлетені прізвище та ім’я відомих мені хороших людей.
Моя галочка має бути чітко визначеною системною.
Цифри на папері не мають нести ніякої індивідуальності.
Усі ми маємо думати однаково.
Екзитполи усе знають за нас.
Питання відкрите: «Чи ми таки, щось можемо?»
Чергові листки вже закладено в принтер. Імена кандидатів залишаються незмінними. Матриця штампує невідому кількість аркушів. Вибирайте партію «Вінегрет».
2020
© Богдан Кухта
#Вибори
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892869
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.10.2020
автор: Kukhta Bohdan