Йдеш додому, немов до мети,
Де життя виколисує гілка
Древа роду з-під Божих світил,
Між якими тобі світить зірка.
І стежина завзято веде
До порога маленького раю,
Зо яким будь-якого тебе
Рідні душі твої привітають.
З ними твій справедливий Господь
І твоя незавершена повість,
Де невинна замурзана плоть
Захищає твою чисту совість.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892866
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.10.2020
автор: Мацикур Володимир