Всі проти всіх, усі ні з ким не згодні.
Злість рухає людьми, але у бік безодні.
© Ліна Костенко.
Сміялися з народу Сад і Мазох.
Тим часом садомазався народ,
бо хитрий Хтось вправлявся у гримасах
і вірив сам у те, що він — пророк.
"За правдоньку" махав словесним списом
і націю уперто вгору вів,
у наклепах та сварках — вправний писар,
творивши віртуозно ворогів.
Он цей — агент, працює за валюту.
А той — тюхтій, занадто ліберал.
А цьому ще в очах бракує люті.
У цих — кульгають розум і мораль.
А їхній лохторат — відверті свині.
А він у свинопаси не наймавсь.
Отож усі у свинстві цьому винні.
А він для них — не бісер, він — алмаз!
З такими, звісно, знатися не стане
у білих рукавичках патріот,
виховуючи масу одностайну,
що будь-кому порве за правду рот:
за партію, що справно "тягне мазу",
лиш обраних веде, а решта — збрід.
Від пуза реготали Сад і Мазох,
а Хтось — нарід намазував на хліб.
© Сашко Обрій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892795
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.10.2020
автор: Олександр Обрій