Палають згарища у темряві нічній,
Пари отруйні по містах мандрують,
З повітрям ведучи нерівний бій -
Це люди нищать Землю та плюндрують,
Індустріальний світ - основа мрій.
Земля у розпачі кричить: " Я проти!"
А річку поглигають нечистоти.
Бо люди у погоні за прогресом
Забули, що настануть ті часи,
Коли, мов під тяжким сталевим пресом,
З планети зникнуть змучені ліси.
А діти наші вже не будуть знати,
Як виглядає справжній білий сніг.
Позбавимо майбутнього ми їх,
Кайдани зі сміття на них і грати
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892711
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.10.2020
автор: Вєра Євгеньєвна