Були, були колись у мене і дружини.
Так, я навіть носив їх на руках –
Розсталися вони зі мною, а я з ними –
Любов, кохання – все пішло у прах.
Діти теж були, навіть досі є у мене –
Щасливий, бо всіх носив завзято на копах –
Здавалося, що щастя вічне і знаменне,
А виявилося, що наївний я хлопак.
Минає все, минає звично навіть щастя,
То недоцільно засуджувати Долю,
Бо кожний день - життя нашого є причастя
До Земного Навчання Душі у Школі.
22.09.2020
К.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892707
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.10.2020
автор: Левчишин Віктор