Він той, кому болить його земля,
Її минуле, вчора й сьогодення,
Хто Україні рани ізціля,
Бо УКРАЇНЕЦЬ, в Ічні нарожденний.
Він той, кому Ічнянська сторона
У світі цім була й є наймиліша,
І небо понад нею найсиніше.
Болить йому й сьогоднішня війна,
Й минувшина не менш йому болить,
І біль людей, кого карала доля,
А це борці за правду і за волю,
Тож пам’ять написать про них велить.
До долі кожного він двері відчиняв,
Досліджував життєві повороти,
Землі Ічнянської це вірні патріоти,
Струною серця біль їх відчував.
Вони ж – це слова рідного майстри,
Правдивого й твердого, ніби криця,
В далекий світ від рідної криниці
Мостила доля кожному мости.
Криниця та поїла з ранніх літ
Цілющою і дивною водою,
Й була вона завжди для них святою.
По-різному стрічав людей цих світ.
Таланти й карми несучи свої,
(А це художники, поети, музиканти)
Озвалися із світової карти
Землі Ічнянської невтомні солов’ї.
Союз їх ненавидів. Сатанів…
Ічнянщина ж у світ їх відпустила…
Не раз щоку сльоза матусь зросила,
До віку виглядаючи синів.
Земля ж раділа успіхам дітей,
Нагадуючи кожен раз про себе,
Містком до них служило Боже небо,
Та не радів, хоч знав Союз про це.
Васильченко й поет Василь Чумак –
Теж України-матінки синочки,
Ічнянського теж поля колосочки…
Їх знищили, та не змогли зламать…
Коріння з Ічні мав і Кмета Йван,
Котрий ніс віру в серці, мов святиню,
Хоч України теж він був дитина,
Полинув журавлем за океан.
Злетіла в вічність звідти і душа,
Й засяяла над Ічнею зірниця,
В могилі жменька рідної землиці…
Важкою, бач, здалась йому чужа…
Живими постають Микола Шуст,
Андрій Бурлака, Піщенко й Саченко…
О, скільки ж їх! Сльоза тремтить частенько,
І серця щем і досі не ущух…
Він України й Ічні також син,
І пережив, і бачив теж немало…
Його «Сузір’я» у руках тримаю,
Мов джерело духовної краси,
В пошані щирій голову схиляю!..
17.10.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892628
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.10.2020
автор: Ганна Верес