Сипле осінь. Сипле
то дощем, то листям
І благословляє
землю відпочить.
Гілля тополине,
ніби у колисці,
Вітерець осінній
хоче приручить.
Котяться тумани,
молоком налиті,
На причілку неба –
журавлиний клин.
Топче осінь трави,
росами умиті,
Вміло обминає
пижму і полин.
Наберу в долоні
свіжої росиці,
Чарів срібнодзвонних
в тиші пригублю.
Посміхнуся долі:
«Це мені не сниться.
Осені полотна
я завжди люблю!»
Заглядає осінь
у садочок голий,
Одиноку грушку
зором обняла.
Ближчими до сонця
стали видноколи,
Хлюпає дорога
до мого села.
Тулиться до неї
молода калина,
Рожевіє листя
долі килимком.
Бабиного літа
на гіллі перлини.
Сірооким слайдом –
на землі трико.
26.07.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892622
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.10.2020
автор: Ганна Верес