Жовтень знає куди іде,
Пан бувалий, йому – не вперше.
Піший він і умілий вершник,
А ще – автор скількох ідей!
Вже від думки дрижить листок,
Сад гаптований пізнім квітом,
І відомо без ворожбита:
Час – пісок, золотий пісок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892587
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.10.2020
автор: Шостацька Людмила