На небі ясно сонце світить
І лиш хмаринонька одна
Мов заблукалася у літі
Кудись у даль летить вона.
До низу сонце обережно
Кидає зверху світлі спиці
І бєтьтся наче серце Боже
Дзвін золотавий на дзвільниці.
А день такий – не треба й раю
І я радію і не знаю
За що тебе мій рідний краю
Отак люблю отак кохаю.
Парище
2020р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892489
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.10.2020
автор: Мартинюк Надвірнянський